Уроки Комишан А. М.

Комишан Алла Миколаївна, 4 клас

Тема: «Осінь у нашому куточку краси».

Мета: вчити  спостерігати осінні зміни в природі; розвивати усне зв’язне мовлення школярів, працювати над поповненням словникового запасу; виховувати любов до рідного краю.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

-         Діти, урок у нас сьогодні не звичайний. Ми підемо у наш шкільний куточок краси.

                                   Дивосвіт, дивосвіт…

                                   Хто придумав оцей світ?

                                   Землю красну отаку

                                   у зеленому вінку?

                                    Всі ці квіти і ліси,

                                    І пташині голоси?

                                    Ліс, і річка, і поля

                                    Це ж усе наша земля!

-         У шкільному куточку краси ми проведемо спостереження за рослинами та змінами, які відбулися з ними коли настала дивна, чарівна пора року.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

-         А яка ж це дивна, чарівна пора року?

                                   В гості приходить

                                   з щедрими хлібами

                                   з високими снопами

                                   з листопадом і дощем

                                   з перелітним журавлем.

- Так, ви швидко здогадалися що ця чарівна, дивна пора  називається осінь.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

-         Ось якими словами описав осінь дитячий поет Грицько Бойко:

(діти читають)

1.     Ясне сонце не гріє,

  холодок пліва,

  засихає, жовтіє

  на узліссі трава.

2.     Небо хмуриться часто

               потемніла ріка

               Щоб дощами упасти

               плине хмара важка

3.     Осипаються клени,

      листя з дуба летить,

      лиш ялинка зелена

      серед лісу стоїть.

-         От і перевіремо у нашому куточку краси, які ж прикмети осені згадує автор  вірша.

ІV. Опрацювання  теми уроку.

1.     Бесіда:

-         Чому ясне сонце не гріє?

-         Чим у повітрі повіва?

-         Що трапилося з травою?

-         Що означають слова: «Небо хмуриться часто»?

-         Якою стала ріка?

-         А які ж хмари пливуть у небі?

-         Що вони несуть?

2.     Розповідь:

-         Так, восени часто йдуть дощі холодні, довгі. Та все ж інколи після холодних похмурих, дощових днів стає знову сонячно, тепло, немов улітку. Відчувши тепло, засновигали мухи, метелики, жуки. А павучки літають верхи на павутинні.

Таку теплу погожу пору восени називають бабине літо. Це останнє тепло. Хоч удень і припікає ласкаве сонечко та вечорами і ранками залягають тумани, насилають на землю холод і навіть заморозки.

3.     Хвилинка поезії.

-         А ось якого вірша про осінь написала Надія Приходько

                                         (діти читають)

1)    Тихо осінь ходить гаєм,

     ліс довкола аж горить,

     Ясень листя осипає,

     дуб нахмурений стоїть.

2)    І берізка над потоком

     стала наче золота.

     Вітер, мовби ненароком.

Їй косиці розпліта.

4. Спостереження за рослинами.

-  Погляньте на ясен. Його освітило сонячне проміння і він аж засяяв. А погляньте, які он прикраси на ньому!

-  це вертольотчики – метелики – ясеневе насіння. Його ясен сіє, а допомагає йому вітер. Там де впаде насінинка виросте нове деревце.

-  А дуб і дійсно нахмурений стоїть.

   Чому?

-         Так. Немає яскравого жовтого листя!

      Листя потемніло і майже не облітає.

     Може навіть всю зиму в брунатному листі простояти дуб.

-         Берізка і справді стала золота.

     Її тендітні гілочки, ніби коси, вітерець тріпоче, розпліта.

-         А це хто в хустині червоненькій

     став у лісі між дубів?

     Може дівчинка маленька

     Назбирать прийшла грибів?

     Ні не дівчинка там стала, -

     горобина вироста.

    Ту хустину гаптувала

     Щедра осінь золота.

1.     Слухання казки.

На узліссі росла горобина. Навесні вона одягала біле вбрання. Влітку вона милувала всіх яскравою зеленню. А восени ставала заквітчана у яскраво – червоне намисто.

Одного разу пролітала над узліссям зграйка снігурів. Побачивши цю дивну красуню вони зупинились і вирішили біля неї зимувати.

Холодна і голодна видалась зима. Тяжко було снігурам знаходити собі їжу. Все зима вкрила білою ковдрою. Засумували пташки. А горобина і каже:

-         Беріть, любі, мої ягідки. Смакуйте! З тих пір снігурі завжди зимують біля горобини. Часто тепер взимку під горобиною на білому снігу можна побачити червоні розкльовані птахами плоди. А сік, що розбризкувався з ягід, зачервонив пташками грудці. Ось так подружились і поріднились горобина та червоногруді снігурі.

-         Сподобалась казка?

-         Спробуйте і ви скласти казку про горобину. А можна і про берізку.

 V. Підсумок уроку.

     -   Ось і закінчився наш урок в куточку краси. Ми спостерігали в ньому осінь.

     -    Що новенького ми дізнались?

     -    Отож придивляйтесь, прислухайтесь як осінь іде. Примічайте і чим вона прикрашає, напуває, голубить осіннім сонячним теплим промінням землю.

      -  Ми ще не раз повернемось в наш куточок краси.