Уроки мислення серед природи – це уроки бачення прекрасного.
Розмірковуючи
над шляхами удосконалення навчально-виховного процесу, Василь Сухомлинський у
листі до одного з болгарських учителів, зауважує: «…шкільне навчання має один
дуже серйозний недолік, а саме: з тієї хвилини, як дитина сіла за парту, ми класними стінами,
дошкою, книгою, зошитом відгороджуємо її від того середовища, в якому
відкрилось її перше джерело живої думки і живого слова, - від природи, від лісу
і саду, від тихої діброви і зеленого лугу, від синього неба і вогняної квітки
соняшника, від дзвінкого дзвіночка жайворонка і дзюрчання перших весняних
струмочків…».
В.О.Сухомлинський зі своїми колегами-однодумцями,
зокрема, учителями початкових класів, розробив цікаву і оригінальну систему
подорожей до джерел думки і рідного слова. Ці незвичайні заняття серед природи
називали «уроками мислення». Вони були не відхиленням від уроку чи «втечею» від
книг, підручників. Навпаки, уроки серед природи збагачували, поглиблювали
знання учнів, розширювали їхній кругозір, уявлення про навколишній світ. Цінність
уроків на лоні природи, за Василем Сухомлинським, полягає ще й у тому, що під
час їх проведення мимовільно вступають у дію такі емоційно-естетичні стимули
розумової праці, як подив, захоплення, породжуючи цікавість і бажання знати,
відшліфовуючи один з найважливіших інструментів мислення – рідне слово. В.О.
Сухомлинський радить вдумливо і багато працювати над тим, аби слово жило в
дитячій творчості, у спілкуванні, бо вважав це однією з умов загальної і
педагогічної культури шкільного життя. Уроки
мислення серед природи були насамперед
уроками розвитку дитячого мислення і мовлення. Під час їх проведення думка
дітей поступово ставала дедалі яскравішою, багатшою, виразнішою, слово
набувало, емоційного забарвлення, а перед учителями відкривалася
надзвичайно творча грань педагогічної
майстерності – можливість і вміння вчити дітей думати. Навесні і восени майже
третину уроків у Павлиській середній школі проводили серед природи.
Впроваджуючи педагогічні ідеї видатного педагога-земляка та продовжуючи
традиції колег Павлиської середньої школи
вчителі нашого закладу з повною відповідальністю, креативністю відносяться до організації та проведення
уроків мислення серед природи. Кожне
заняття має свою мету, передбачає конкретне коло речей і явищ для спостережень.
Уроки мислення серед природи педагоги називають школою думки, без якої не
можливо уявити ефективну розумову працю школярів. Від любові і бережливого ставлення до всього
живого у природі – до любові до кожної людини, до своєї Батьківщини і планети
Земля в цілому. Від краси природи – до краси людської душі – головна ідея, що
закладена і реалізується під час проведення уроків мислення серед природи.
Заступник директора з НВР Огир Т.Ю.
